Документи Егмонтської групи

Статут Егмонтської групи підрозділів фінансової розвідки

Егмонтська група підрозділів фінансової розвідки (Егмонтська група) – це глобальна мережа підрозділів фінансової розвідки (ПФР), головною метою якої є сприяння розвитку ПФР та співробітництво в обміні інформацією між її членами з метою підтримки глобальної боротьби з відмиванням коштів і фінансуванням тероризму (ПВК/ФТ).

Егмонтська групи є форумом для ПФР з усього світу для покращення підтримки своїх урядів у боротьбі з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму та іншими фінансовими злочинами. Ця підтримка включає розширення та систематизацію обміну фінансовими розвідданими, підвищення кваліфікації та можливостей персоналу, який працює в таких організаціях, а також сприяння кращій та безпечнішій комунікації між ПФР завдяки застосуванню технологій.

У Статуті Егмонтської групи, затвердженому Головами ПФР Егмонтської групи у Південній Африці в липні 2013 року (переглянутому в ОАЕ у липні 2023 року), ПФР-члени Егмонтської групи ухвалили об’єднати зусилля для подальшого підвищення ефективності обміну інформацією на запит та за власною ініціативою з метою боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму, а також обмінюватися інформацією про власний досвід з метою сприяння розвитку ефективності ПФР.

Статут Егмонтської групи та його елементи є зобов’язуючими. Тому випадки їх суттєвого та важливого невиконання підпадають під дію Процесу надання підтримки та оцінки відповідності Егмонтської групи. У діючій редакції Статуту зазначено, що країни мають створити ПФР, який є національним центром для отримання та аналізу:

· повідомлень про підозрілі операції; та

· іншої інформації, яка має відношення до відмивання коштів, пов’язаних предикатних злочинів і фінансування тероризму, а також до розповсюдження результатів цього аналізу.

Пояснювальна записка до Рекомендації 29 наведена в Додатку A до цього Статуту і має таку ж зобов’язуючу силу, як і наведене вище визначення.

Також в Статуті міститься Заява про цілі, основними пріоритетами якої є:

· розвиток ПФР в урядах по всьому світу і їх приєднання до Егмонтської групи;

· подальше заохочення до інформаційного обміну та співробітництва на основі взаємності або взаємної домовленості;

· продовження розвитку ESW усіма ПФР-членами Егмонтської групи;

· захищений доступ до ESW для всіх ПФР-членів Егмонтської групи;

· постійний розвиток можливостей для підготовки кадрів, проведення регіональних/робочих семінарів та обміну співробітниками;

· розробка більш формалізованих процедур прийняття рішень про статус конкретних органів відносно визначення ПФР;

· розробка відповідних методів здійснення інформаційного обміну; та

· створення схвалених Егмонтською групою матеріалів для використання в презентаціях та для інформування громадськості й ЗМІ про питання, пов’язані з діяльністю Егмонтської групи.

Даним Статутом всі члени Егмонтської групи підтверджують свою згоду на дотримання Принципів обміну інформацією між ПФР та зобов’язання сприяти якомога ширшому співробітництву та обміну інформацією з іншими ПФР Егмонтської групи на основі взаємності або взаємної згоди.

Статутом також визначається правовий статус членів та спостерігачів, структура Егмонтської групи, основні засади фінансування та порядок внесення змін до зазначеного Статуту.

Принципи обміну інформацією між ПФР Егмонтської групи ПФР

Принципи обміну інформацією між ПФР Егмонтської групи ПФР (далі – Принципи) були затверджені Головами ПФР у липні 2013 р. (оновлено у квітні 2023 року) та є обов’язковими. «Принципи» мають таку структуру:

А. Вступ.

В. Загальна частина.

С. Міжнародне співробітництво.

D. Глосарій Ключової термінології Егмонтської групи.

E. Таблиця внесених змін.

У Вступі підкреслюється, що діяльність Егмонтської групи спрямована на сприяння розвитку ПФР та обміну інформацією між ними.

Принципи відображають намір Егмонтської групи зробити роботу із стимулювання обміну інформацією своїм пріоритетом та подолати перешкоди, що заважають здійснювати транскордонний обмін інформацією. При цьому механізми обміну інформацією повинні бути спрямовані на сприяння максимально широкому співробітництву між ПФР.

У вступі також вказано, що принципи обміну інформацією, які містяться в цьому документі, покликані окреслити загальні поняття, одночасно дозволяючи країнам виявляти необхідну гнучкість у їх реалізації.

У розділі В. Загальна частина зазначено, що міжнародне співробітництво між ПФР повинне заохочуватись та будуватися на основі взаємної довіри.

Механізми обміну інформацією між ПФР повинні визначати і давати можливість приймати рішення для кожної конкретної справи для вирішення специфічних проблем.

У Розділі С. Міжнародне співробітництво визначено, зокрема, що ПФР повинні вільно обмінюватися інформацією з іноземними ПФР, незалежно від їх статусу (адміністративного, правоохоронного, судового чи іншого), на основі взаємності, за власною ініціативою і на запит. ПФР повинні гарантувати, що вони можуть швидко, конструктивно і ефективно надавати найширший спектр міжнародного співробітництва з метою боротьби з відмиванням коштів, пов’язаними предикатними злочинами і фінансуванням тероризму. ПФР повинні здійснювати таку діяльність як за власною ініціативою, так і на запит; також повинні існувати законні підстави для здійснення співробітництва.

ПФР, який робить запит, повинен розкрити ПФР, який буде обробляти запит, причину запиту, і по мірі можливості – мету, для якої використовуватиметься інформація, а також надати достатньо інформації для того, щоб ПФР, котрий отримав запит, надав інформацію на законних підставах. У свою чергу, ПФР, який отримав запит, має підтвердити його отримання, відповідати на запити про надання інформації, а також своєчасно надавати проміжні часткові або негативні відповіді. Будь-яка така відмова у наданні згоди має бути вичерпною та відповідним чином пояснена. Якщо запитуваний ПФР прямо не відмовив, ПФР, який робить запит, може припускати наявність згоди на розповсюдження інформації серед органів, що зазначаються у запиті.

Для інформації, що отримується, обробляється, зберігається чи розповсюджується ПФР, які роблять запити, потрібно забезпечити надійний захист, обмін і використовувати тільки відповідно до узгоджених процедур, політики і застосовних законів і правил.

Всю інформацію, якою обмінюються ПФР, слід використовувати лише для цілей, для яких така інформація запитувалась чи надавалась. Будь-яке розповсюдження інформації іншим органам або третім особам, або будь-яке використання цієї інформації для адміністративних, слідчих, прокурорських і судових цілей, окрім тих, які були затверджені спочатку, потребує отримання попереднього дозволу від запитуваного ПФР. Інформацію, що отримується в рамках обміну, обов’язково потрібно обробляти і захищати за тими ж положеннями про конфіденційність, що застосовуються до подібної інформації із національних джерел, одержаних ПФР, який отримує запит.

Також, у Принципах обміну інформацією представлений Глосарій Ключової термінології Егмонтської групи, який надає визначення ключових термінів для більш ефективного обміну інформацією.

Принципи обміну інформацією відіграють роль міжнародного стандарту у регулюванні інформаційної взаємодії між ПФР.

Повний текст Принципів обміну інформацією між підрозділами фінансової розвідки Егмонтської групи підрозділів фінансової розвідки знаходиться за таким посиланням.